Мені однаково, чи буду Я жить в Україні, чи ні. Чи хто згадає, чи забуде Мене в снігу на чужині — Однаковісінько мені. В неволі виріс між чужими І, неоплаканий своїми, В неволі, плачучи, умру. І все з собою заберу, Малого сліду не покину На нашій славній Україні, На нашій — не своїй землі. І не пом’яне батько з сином, Не скаже синові: — Молись, Молися, сину, за Вкраїну Його замучили колись. — Мені однаково, чи буде Той син молитися, чи ні... Та неоднаково мені, Як Україну злії люде Присплять, лукаві, і в огні Її, окраденую, збудять... Ох, не однаково мені.
У всякого своя доля І свій шлях широкий: Той мурує, той руйнує, ТОЙ НЕСИТИМ ОКОМ ЗА КРАЙ СВІТУ ЗАЗИРАЄ - ЧИ НЕМА КРАЇНИ, ЩОБ ЗАГАРБАТЬ І З СОБОЮ ВЗЯТЬ У ДОМОВИНУ.
Публикация комментариев и создание новых тем на форуме Адвего для текущего аккаунта ограничено. Подробная информация и связь с администрацией: https://advego.com/v2/support/ban/forum/1186
