Як умру, то поховайте
Мене на могилі
Серед степу широкого
На Вкраїні милій,
Щоб лани широкополі,
І Дніпро, і кручі
Було видно, було чути,
Як реве ревучий.
Як понесе з України
У синєє море
Кров ворожу... отойді я
І лани і гори —
Все покину, і полину
До самого Бога
Молитися... а до того
Я не знаю Бога.
Поховайте та вставайте,
Кайдани порвіте
І вражою злою кров’ю
Волю окропіте.
І мене в сем’ї великій,
В сем’ї вольній, новій,
Не забудьте пом’янути
Незлим тихим словом.
Лучший комментарий
DELETED
написала 11.03.2014 в 21:58
0
Шевченко – удивительный поэт. Он родился на Украине, большую часть жизни прожил в России. У него было много друзей россиян, поляков, казахов, и ...Шевченко – удивительный поэт. Он родился на Украине, большую часть жизни прожил в России. У него было много друзей россиян, поляков, казахов, и многих других национальностей. Он был патриот своей Родины, и вместе с тем великим интернационалистом. Таких людей бы побольше в современном мире.
Лучший комментарий
DELETED
написала 11.03.2014 в 22:53
147
кто это Вам сказал, что не проходят? ... вот, с детства помню, в школе учили (разумеется, на русском): Как умру, похороните На Украйне милой, Посреди ...кто это Вам сказал, что не проходят? ... вот, с детства помню, в школе учили (разумеется, на русском):
Как умру, похороните На Украйне милой, Посреди широкой степи Выройте могилу. Чтоб лежать мне на кургане Над рекой могучей, Чтобы слышать, как бушует Старый Днепр под кручей. ... вот, дальше забыла, но, думаю, если погуглить, можно найти и в сети...
Лучший комментарий
DELETED
написала 11.03.2014 в 22:34
0
Жаль, что в русских школах творчество Тараса Шевченко не проходят. Первое прочитанное произведение Шевченко была поэма "Катерина". Рыдала навзрыд. Ни ...Жаль, что в русских школах творчество Тараса Шевченко не проходят. Первое прочитанное произведение Шевченко была поэма "Катерина". Рыдала навзрыд. Ни одно стихотворение не вызывало у меня столько эмоций. Это великий украинский поэт, при переводе его произведений на русский язык слова просто перестают звучать...
Кохайтеся, чорнобриві, Та не з москалями , Бо москалі - чужі люде, Роблять лихо з вами. Москаль любить жартуючи, Жартуючи кине; Піде в свою Московщину, А дівчина гине - Якби сама, ще б нічого, А то й стара мати, Що привела на світ божий, Мусить погибати. Серце в'яне співаючи, Коли знає за що; Люде серця не побачать, А скажуть - ледащо! Кохайтеся ж, чорнобриві, Та не з москалями, Бо москалі - чужі люде, Знущаються вами.
Лучший комментарий
DELETED
написала 11.03.2014 в 21:58
0
Теперь проверенный :) перевод Юрия Шеляженко Фрагмент поемы "Гайдамаки" Взошло солнце. Украина Вся сгорела, тлела. Знать тихонько взаперти По домам ...Теперь проверенный :) перевод Юрия Шеляженко
Фрагмент поемы "Гайдамаки"
Взошло солнце. Украина Вся сгорела, тлела. Знать тихонько взаперти По домам сидела. Всюду виселицы в селах И тела замученные — Трупы чужаков богатых Кучею на куче. По дорогам, на распутьях Злые псы, вороны Кости гложут, клюют очи; Шляхту не хоронят. Да и некому! Остались Дети и собаки... Даже девки с рогачами Ушли в гайдамаки.
Вот такое было горе Всюду в Украине. Горше пекла... А зачем же, За что люди гибнут? Одного мы края дети, Жить бы и брататься... Не умеют, не желают Уживаться братцы! Жаждут крови, крови брата; Люто им неймется, Что тому в богатой хате Весело живется. «Кончим брата! Спалим хату!» — Кликнули, и сталось. Все, конец... Да нет, на горе Сироты остались. В слезах росли и выросли. Обделенных руки Развязались — и кровь за кровь, И муки за муки!
Лучший комментарий
DELETED
написала 11.03.2014 в 21:08
0
Мій улюблений вірш, у Шевченка чудова лірика. У нашім раї на землі Нічого кращого немає, Як тая мати молодая З своїм дитяточком малим. Тепер їй любо ...Мій улюблений вірш, у Шевченка чудова лірика.
У нашім раї на землі Нічого кращого немає, Як тая мати молодая З своїм дитяточком малим.
Тепер їй любо, любо жити. Вона серед ночі встає, І стереже добро своє, І дожидає того світу, Щоб знов на його надивитись, Наговоритись.— Це моє! Моє! — І дивиться на його, І молиться за його Богу, І йде на улицю гулять, Гордіше самої цариці, Щоб людям, бачте, показать Своє добро.— А подивіться! Моє найкраще над всіма! —
Обалдеть какая неожиданная приятность) Спасибо, Корабль-Призрак за такую прекрасную тему!
«Якби тобі довелося В нас попанувати, То знав би ти, пане-брате, Як їх називати, Отих твоїх безталанних Дівчаток накритих. А то верзе бісизна-що Та й думає: «Ми-то! Ми-то людям покажемо Оцих безталанних Та навчимо шануватись Паничів поганих!» Шкода й праці! Поки села, Поки пани в селах, Будуть собі тинятися Покритки веселі По шиночках з москалями, І не турбуйсь, брате». «Добре,— кажу.— А все-таки Невеличку нате, Оцю одну, останнюю. Слухайте ж, панята.
Дівчата на луці гребли, А парубки копиці клали, Та, знай, на сонце позирали, Та нісенітницю верзли. Звичайне, хлопці. А дівчата, Мов ті сороки, цокотали Та до криниці учащали У яр погуляти. Найкращая з всього села Давненько вже у яр пішла, Узявши глечик; та й немає, А лановий і не шукає, Мов і не бачить. Не новий Оцей лукавий лановий. Стара собака, та ще й бита. У балці стало щось кричать, Побігли хлопці рятовать. Аж там панич несамовитий, Недоліток, таке творить, Сердешну дівчину мордує. Сердешна дівчина кричить. Прибігли хлопці, не рятують — Бояться пана. А один, Щонаймолодший, озирнувшись, Та вилами пана І просадив, мов ту жабу. Застогнав поганець Та й опрігся. Порадились, Дали в город знати; Суд наїхав, подивились, Попились завзято Судовики. Закували Хлопця молодого Та в тюрму захвасували... Та й більше нічого.
На верствовім шляху в полі Корчма під вербою Стоїть собі в холодочку, А попід корчмою Сидять в путах арестанти. Трохи одпочити Позволено бідолагам Та води напитись. Сидять собі, розмовляють, А дехто й куняв. А з-за гори поїжджане На шлях виїжджають, Аж три тройки. І, звичайне, Коло корчми стали — Дати коням одпочити, Та й дружки пристали Співаючи. Отож стали, Молодая встала, Взяла кварту оковити Та й почастувала Сердешного невольника І його сторожу. Коли дивиться, погляне... Боже! милий боже! Меж невольниками в путах Той самий єдиний Її месник безталанний — Несе з України Аж у Сибір ланцюг-пута... А ти будеш тута У розкоші і не будеш Ні знати, ні чути Його плачу вседневного... Не почастувала Свого месника святого І не привітала, Тілько глянула на його... Та й більше нічого.
Попереду поїжджане Рушили в дорогу, А за ними й невольники Побрязкали путом Понад шляхом. І нікого Не видно, не чути Коло корчми, одна собі Поки що осталась З шинкаркою; кругом неї Димом розстилалась В полі курява. І смерклось. І вік не великий, Не тілько день. На хуторі Танці та музики — Аж до півночі. Придане Постіль пішли слати У комору, а молода Вийшла мовчки з хати, Та й пропала. Скрізь шукали, До світу шукали, Та не найшли. Де ж поділась? Де? Помандрувала За невольником убогим У Сибір... Та й годі.
Завсегда пожалуйста! :) Лена, к своему стыду должна признаться, что я Шевченко оценила только сейчас... Много его виршей в детстве читала, учила, а вот понять, осмыслить не могла до сих пор.
Публикация комментариев и создание новых тем на форуме Адвего для текущего аккаунта ограничено. Подробная информация и связь с администрацией: https://advego.com/v2/support/ban/forum/1186
