Будь ласка, мамо, вибач за дощ… Та ні, я не плачу… То краплі об вікна. Я просто (вибач) іще не звикла До сірих людей і обвітрених площ.
Будь ласка, мамо, ти спи по ночам, Коли місяць серпиком ріже долі. Своєї не треба втинати доням – Уже віддала ти всю молодість нам.
Будь ласка, мамо, вибач за сни, Котрі так нежданно вриваються в душу. Я мрію: колись таки страх я розрушу, І спокій, і мир подарую тобі.
Будь ласка, мамо, не бійся доріг, Котрі віроломно вриваються в будні. Усяка зима починається в грудні, А в березні – весни… І рідний поріг…
* * * Ти, мам, не сумуй. Не живи дощами! У мене все добре. Не бійся, а спи… Вже майже весна. І, до речі, мамо – Стук крапель – це й є перші кроки весни!!!
Мы все стремились по-немногу К чему-нибудь и как-нибудь. Кирпич я взял себе в подмогу, Хотел по темю долбануть
Пришельца,что меня не оценил, Мой ум, стихами подчеркнутый. Как бумеранг кирпич парил... В меня попал... Но не убил, Лишь обруч головы слегка стал гнутый.
Публикация комментариев и создание новых тем на форуме Адвего для текущего аккаунта ограничено. Подробная информация и связь с администрацией: https://advego.com/v2/support/ban/forum/1186
