Поэты! Объединяемся!

Работа в интернете Заказчику Магазин статей Сервис Партнёрская программа Форум Помощь и поддержка Создать заказ

Все форумы

Новые сообщения

Адвего

Форум

Все форумы

Разное

Свободная тема

Свободная тема — Форум Адвего

боковая панель

Разное / Свободная тема

Поэты! Объединяемся!

Всем кто пишет стихи - пишите в тему свои стихи.
будем читать, оценивать, восхищаться, критиковать.

P.S.: долой плагиат!

Нравится 108 / Не нравится 21

Пожаловаться

Написал: DELETED , 30.05.2009 в 17:59

В форуме: Свободная тема

Комментариев: 12898

Комментарии

Показано 4 комментария

Показать все

За 0 / Против 4

Пожаловаться

DELETED написал 28.11.2010 в 21:59

вижу, что понравились...хДД
выложу еще несколько...
Ти наближаєшся. Пахне живим магнетизмом,

свіжим озоном, - неначе минулися грози.

Очі – весталки, що вірить у чари буддизму –

«янь» кличе «інь», як поему до розділів прози.

Та насторожі і руки, і плечі, і губи:

ти, як бігунка, заклякла миттєво на старті.

А заклинання: «Чи любиш? Не любиш? Полюбиш!» –

вже завдовжки, як екватор на контурній карті.

Запах духів різкуватий і солодко – ніжний –

суміш бузку, і троянд, і суцвіть матіоли.

Ти вибудовуєш камінь любові наріжний –

сяйво підкреслює щось втаємничено – голе.

Наче скрипаль, що торкнувся творінь Страдиварі,

ніжно прослухую деку, пильную за грифом.

В мелосі цім я не янгол, та, видно, й не варвар, -

пальці торкали напрочуд ласкаво і тихо.

Ось забриніла, нарешті, омріяна нота, -

форте… піано… фортіссімо! Знову – піано…

Хто із часів найдавніших хоча б – Геродота, -

Впившись коханням, відчувся по – справжньому п’яним?

…Гіллям киває у сутінках темно – зелених,

щось натякає грайливо розкошлана крона.

Все, як колись, тільки тут, між предметів буденних,

тихо чаїться і знята на хвильку корона.

#4756 Ответить /Цитировать

За 0 / Против 4

Пожаловаться

DELETED написал 28.11.2010 в 22:00

На струнах пальці, наче лук нап’ятий.

Не муза, а тендітна Cinderella,*

Що в пилюзі сторіч, - де доторкнулись п’яти,

Лишає вічний слід і б’ють звідтіль джерела.

Суперниця вона красива і самотня.

Поклонників сліпих у неї – легіони.

Та до прихильності – неміряна безодня.

До усміху – астрономічні гони.

Це – не гарем, і не подружня зрада.

Не розрізи у двоєдинім нерві.

Лиш деколи вона буває рада,

Лишаючи свій дотик на папері.

А більше – помирає й воскресає.

І ходить за тобою – не відступить.

Та не ревнуй, бо й так мене карає

Творець, як зводить вас обох докупи.

Все, що пишу – усі найменші титли

Підтримують у нашім домі стіни,

В якому ти назавше стала світлом,

А муза ходить за тобою тінню.

#4757 Ответить /Цитировать

За 0 / Против 4

Пожаловаться

DELETED написал 28.11.2010 в 22:01

Вікую, наче вслід еквілібристу

іду по днях, як по тонкій дротині.

Можливо, десь маячить Вічна Пристань,

а я такий же чулий та дитинний.

І що із того, що біліють гриви

у літ отих, що пролітали обіч, -

ще тягнуть воза вперто і не криво,

і не потрібна посторонків поміч.

І хоч невдачі та життєві хиби

намуляли їм невигойну рану,

ці коні вперто зводяться на диби,

як хтось спаплюжить фрески мого храму.

Та дивляться сумнішими очима

оті робочі коні – аксакали.

Роки, що збігли, – ось у чім причина, –

вже найпрудкіших тихо обскакали.

Моїх ровесниць благовірні лиця,

чиє волосся пахло добрим медом,

вже схожі на святенниць Зарваниці,

а їх думки – на тексти Аюр – Веди.

І друзі стали, як старі тополі,

що проросли і землю, і намули -

кора – грубіша ,віти – сиві й голі,

і корені, що камінь розчахнули.…

В оцій життєвій дивній веремії,

де я заручник, і довічний бранець,

можливо, серце трохи ще зуміє

продовжити свій аритмічний танець.

#4758 Ответить /Цитировать / Скрыть ветку

За 0 / Против 0

Пожаловаться

DELETED написала 29.11.2010 в 15:10 в ответ на #4758

Стихи люблю, лучшие добавляю в копилку. Жаль, очень плохо понимаю украинский язык...

#4762 Ответить /Цитировать

Написать комментарий

↑

Свободная тема — Форум Адвего

Вывод средств самозанятым

Поэты! Объединяемся!

Выбрать тему

Добавить в избранное

E-mail:
Пароль:
	запомнить