Як умру, то поховайте
Мене на могилі
Серед степу широкого
На Вкраїні милій,
Щоб лани широкополі,
І Дніпро, і кручі
Було видно, було чути,
Як реве ревучий.
Як понесе з України
У синєє море
Кров ворожу... отойді я
І лани і гори —
Все покину, і полину
До самого Бога
Молитися... а до того
Я не знаю Бога.
Поховайте та вставайте,
Кайдани порвіте
І вражою злою кров’ю
Волю окропіте.
І мене в сем’ї великій,
В сем’ї вольній, новій,
Не забудьте пом’янути
Незлим тихим словом.
Лучший комментарий
DELETED
написала 11.03.2014 в 21:58
0
Шевченко – удивительный поэт. Он родился на Украине, большую часть жизни прожил в России. У него было много друзей россиян, поляков, казахов, и ...Шевченко – удивительный поэт. Он родился на Украине, большую часть жизни прожил в России. У него было много друзей россиян, поляков, казахов, и многих других национальностей. Он был патриот своей Родины, и вместе с тем великим интернационалистом. Таких людей бы побольше в современном мире.
Лучший комментарий
DELETED
написала 11.03.2014 в 22:53
147
кто это Вам сказал, что не проходят? ... вот, с детства помню, в школе учили (разумеется, на русском): Как умру, похороните На Украйне милой, Посреди ...кто это Вам сказал, что не проходят? ... вот, с детства помню, в школе учили (разумеется, на русском):
Как умру, похороните На Украйне милой, Посреди широкой степи Выройте могилу. Чтоб лежать мне на кургане Над рекой могучей, Чтобы слышать, как бушует Старый Днепр под кручей. ... вот, дальше забыла, но, думаю, если погуглить, можно найти и в сети...
Лучший комментарийIrula-88 написала 11.03.2014 в 22:34
0
Жаль, что в русских школах творчество Тараса Шевченко не проходят. Первое прочитанное произведение Шевченко была поэма "Катерина". Рыдала навзрыд. Ни ...Жаль, что в русских школах творчество Тараса Шевченко не проходят. Первое прочитанное произведение Шевченко была поэма "Катерина". Рыдала навзрыд. Ни одно стихотворение не вызывало у меня столько эмоций. Это великий украинский поэт, при переводе его произведений на русский язык слова просто перестают звучать...
Кохайтеся, чорнобриві, Та не з москалями , Бо москалі - чужі люде, Роблять лихо з вами. Москаль любить жартуючи, Жартуючи кине; Піде в свою Московщину, А дівчина гине - Якби сама, ще б нічого, А то й стара мати, Що привела на світ божий, Мусить погибати. Серце в'яне співаючи, Коли знає за що; Люде серця не побачать, А скажуть - ледащо! Кохайтеся ж, чорнобриві, Та не з москалями, Бо москалі - чужі люде, Знущаються вами.
Лучший комментарий
DELETED
написала 11.03.2014 в 21:58
0
Теперь проверенный :) перевод Юрия Шеляженко Фрагмент поемы "Гайдамаки" Взошло солнце. Украина Вся сгорела, тлела. Знать тихонько взаперти По домам ...Теперь проверенный :) перевод Юрия Шеляженко
Фрагмент поемы "Гайдамаки"
Взошло солнце. Украина Вся сгорела, тлела. Знать тихонько взаперти По домам сидела. Всюду виселицы в селах И тела замученные — Трупы чужаков богатых Кучею на куче. По дорогам, на распутьях Злые псы, вороны Кости гложут, клюют очи; Шляхту не хоронят. Да и некому! Остались Дети и собаки... Даже девки с рогачами Ушли в гайдамаки.
Вот такое было горе Всюду в Украине. Горше пекла... А зачем же, За что люди гибнут? Одного мы края дети, Жить бы и брататься... Не умеют, не желают Уживаться братцы! Жаждут крови, крови брата; Люто им неймется, Что тому в богатой хате Весело живется. «Кончим брата! Спалим хату!» — Кликнули, и сталось. Все, конец... Да нет, на горе Сироты остались. В слезах росли и выросли. Обделенных руки Развязались — и кровь за кровь, И муки за муки!
Лучший комментарий
DELETED
написала 11.03.2014 в 21:08
0
Мій улюблений вірш, у Шевченка чудова лірика. У нашім раї на землі Нічого кращого немає, Як тая мати молодая З своїм дитяточком малим. Тепер їй любо ...Мій улюблений вірш, у Шевченка чудова лірика.
У нашім раї на землі Нічого кращого немає, Як тая мати молодая З своїм дитяточком малим.
Тепер їй любо, любо жити. Вона серед ночі встає, І стереже добро своє, І дожидає того світу, Щоб знов на його надивитись, Наговоритись.— Це моє! Моє! — І дивиться на його, І молиться за його Богу, І йде на улицю гулять, Гордіше самої цариці, Щоб людям, бачте, показать Своє добро.— А подивіться! Моє найкраще над всіма! —
Мені однаково, чи буду Я жить в Україні, чи ні. Чи хто згадає, чи забуде Мене в снігу на чужині — Однаковісінько мені. В неволі виріс між чужими І, неоплаканий своїми, В неволі, плачучи, умру. І все з собою заберу, Малого сліду не покину На нашій славній Україні, На нашій — не своїй землі. І не пом’яне батько з сином, Не скаже синові: — Молись, Молися, сину, за Вкраїну Його замучили колись. — Мені однаково, чи буде Той син молитися, чи ні... Та неоднаково мені, Як Україну злії люде Присплять, лукаві, і в огні Її, окраденую, збудять... Ох, не однаково мені.
У всякого своя доля І свій шлях широкий: Той мурує, той руйнує, ТОЙ НЕСИТИМ ОКОМ ЗА КРАЙ СВІТУ ЗАЗИРАЄ - ЧИ НЕМА КРАЇНИ, ЩОБ ЗАГАРБАТЬ І З СОБОЮ ВЗЯТЬ У ДОМОВИНУ.
Обезличенный "школьный" Шевченко как-то не тронул мою детскую душу. Усатый угрюмый "старик" в папахе явно проигрывал симпатичному Лермонтову. Открыла я его, уже будучи взрослой. А началось все с нескольких строчек, которые ошарашили меня, заставили перечитать "Кобзарь" и биографию Тараса.
Это продолжение этого невинного стихотворения, Вика. Его не печатали в школьных учебниках.
*** Бридня!.. а й досі, як згадаю, То серце плаче та болить, Чому господь не дав дожить Малого віку у тім раю. Умер би, орючи, на ниві, Нічого б на світі не знав, Не був би в світі юродивим, Людей і бога не прокляв!..
А мой ребенок учил полностью стихотворение на Шевченкивськи Свята еще в садике) Правда, я не думаю, что он оценил всей глубины шевченковской поэзии в свои 6 лет...)
Да, конечно, Оксан, разве может ребенок понять все переживания и воспоминания зрелого человека? Нравились простота, красота слов, мелодия стих-я, сюжеты. А глубину прочувствовать получается гораздо позже. Да и смысл постичь.
Та недовго сонце гріло, Недовго молилось... Запекло, почервоніло І рай запалило. Мов прокинувся, дивлюся: Село почорніло, Боже небо голубеє — І те помарніло. Поглянув я на ягнята — Не мої ягнята!
Обернувся я на хати — Нема в мене хати! Не дав мені бог нічого!.. І хлинули сльози, Тяжкі сльози!.. А дівчина При самій дорозі Недалеко коло мене Плоскінь вибирала Та й почула, що я плачу, Прийшла, привітала, Утирала мої сльози І поцілувала .....
Неначе сонце засіяло, Неначе все на світі стало Моє... Лани, гаї, сади! І ми, жартуючи, погнали Чужі ягнята до води. Бридня!.. а й досі, як згадаю, То серце плаче та болить, Чому господь не дав дожить Малого віку у тім раю. Умер би, орючи, на ниві, Нічого б на світі не знав, Не був би в світі юродивим, Людей і бога не прокляв!..
...Но ведь не только в том селе А вот – кругом по Украине Людей всех в ярма запрягли Паны лукаво... Гибнут! В гирях! В ярме козацкие сыны А те недобрые паны Жиду, как брату по дешевке Сбывают душу за штаны
Ох, тяжко, плохо, я в пустыне Я обречен здесь угасать. Но еще хуже в Украине Терпеть, и плакать, и – МОЛЧАТЬ!
...І не в однім отім селі, А скрізь на славній Україні Людей у ярма запрягли Пани лукаві... Гинуть! Гинуть! У ярмах лицарські сини, А препоганії пани Жидам, братам своїм хорошим, Остатні продають штани...
Погано дуже, страх погано! В оцій пустині пропадать. А ще поганше на Украйні Дивитись, плакать — і мовчать!..
КАВКАЗ, поема, фрагмент, пер. с украинского Павла Антокольского.
За горами горы, тучами повиты, Засеяны горем, кровию политы. Спокон веку Прометея Там орел карает, Что ни день долбит он ребра, Сердце разбивает. Разбивает, да не выпьет Крови животворной — Вновь и вновь смеется сердце И живет упорно. И душа не гибнет наша, Не слабеет воля, Ненасытный не распашет На дне моря поля. Не скует души бессмертной, Не осилит слова, Не охает славы Бога, Вечного, живого.
І вам слава, сині гори, Кригою окуті. І вам, лицарі великі, Богом не забуті. Борітеся — поборете, Вам бог помагає! За вас правда, за вас слава І воля святая!
Ещё в школе благодаря Тарасу Шевченко поняла окончательно, что такое классика. Это когда написанное 200 лет назад актуально до последней запятой и сегодня. Этим-то и отличается БОЛЬШАЯ литература от литературы.
Не обращайте внимание на иное мнение людей. Нравятся Вам стихи - выкладывайте. Поэт достойный уважения, только гораздо лучше воспринимается написанное на русском языке, уж извините.
Я минус поставила. Надеюсь, интерес удовлетворен или хотите подискутировать? На форуме есть поэтическая ветка, там рады всем любителям поэзии, к чему заводить такие темы?
Обалдеть какая неожиданная приятность) Спасибо, Корабль-Призрак за такую прекрасную тему!
«Якби тобі довелося В нас попанувати, То знав би ти, пане-брате, Як їх називати, Отих твоїх безталанних Дівчаток накритих. А то верзе бісизна-що Та й думає: «Ми-то! Ми-то людям покажемо Оцих безталанних Та навчимо шануватись Паничів поганих!» Шкода й праці! Поки села, Поки пани в селах, Будуть собі тинятися Покритки веселі По шиночках з москалями, І не турбуйсь, брате». «Добре,— кажу.— А все-таки Невеличку нате, Оцю одну, останнюю. Слухайте ж, панята.
Дівчата на луці гребли, А парубки копиці клали, Та, знай, на сонце позирали, Та нісенітницю верзли. Звичайне, хлопці. А дівчата, Мов ті сороки, цокотали Та до криниці учащали У яр погуляти. Найкращая з всього села Давненько вже у яр пішла, Узявши глечик; та й немає, А лановий і не шукає, Мов і не бачить. Не новий Оцей лукавий лановий. Стара собака, та ще й бита. У балці стало щось кричать, Побігли хлопці рятовать. Аж там панич несамовитий, Недоліток, таке творить, Сердешну дівчину мордує. Сердешна дівчина кричить. Прибігли хлопці, не рятують — Бояться пана. А один, Щонаймолодший, озирнувшись, Та вилами пана І просадив, мов ту жабу. Застогнав поганець Та й опрігся. Порадились, Дали в город знати; Суд наїхав, подивились, Попились завзято Судовики. Закували Хлопця молодого Та в тюрму захвасували... Та й більше нічого.
На верствовім шляху в полі Корчма під вербою Стоїть собі в холодочку, А попід корчмою Сидять в путах арестанти. Трохи одпочити Позволено бідолагам Та води напитись. Сидять собі, розмовляють, А дехто й куняв. А з-за гори поїжджане На шлях виїжджають, Аж три тройки. І, звичайне, Коло корчми стали — Дати коням одпочити, Та й дружки пристали Співаючи. Отож стали, Молодая встала, Взяла кварту оковити Та й почастувала Сердешного невольника І його сторожу. Коли дивиться, погляне... Боже! милий боже! Меж невольниками в путах Той самий єдиний Її месник безталанний — Несе з України Аж у Сибір ланцюг-пута... А ти будеш тута У розкоші і не будеш Ні знати, ні чути Його плачу вседневного... Не почастувала Свого месника святого І не привітала, Тілько глянула на його... Та й більше нічого.
Попереду поїжджане Рушили в дорогу, А за ними й невольники Побрязкали путом Понад шляхом. І нікого Не видно, не чути Коло корчми, одна собі Поки що осталась З шинкаркою; кругом неї Димом розстилалась В полі курява. І смерклось. І вік не великий, Не тілько день. На хуторі Танці та музики — Аж до півночі. Придане Постіль пішли слати У комору, а молода Вийшла мовчки з хати, Та й пропала. Скрізь шукали, До світу шукали, Та не найшли. Де ж поділась? Де? Помандрувала За невольником убогим У Сибір... Та й годі.
Завсегда пожалуйста! :) Лена, к своему стыду должна признаться, что я Шевченко оценила только сейчас... Много его виршей в детстве читала, учила, а вот понять, осмыслить не могла до сих пор.
Я знал темы и более срачеемкие, но они имели право на жизнь достаточно времени, чтобы там отметилось значительное количество граждан. А эту да, снесут оперативно. Что касается виновника торжества, так он неповторим.
А вот есть еще одна, если слушали радио, точно вспомните) Она, наверное, слишком драматичная, но мне очень нравится
Я на світі прожив, наче спалах зорі на світанні, Наче крапля роси, наче крик журавля - тільки мить. Я не вірив ніяк, що й до мене прийде день останній, І в жертовнім вогні моє серце на попіл згорить.
Я ж так щедро кохав, я так вірив у зорі і очі, І душею своєю я вас, як умів, причащав. Але видно Господь мені краще життя напророчив, І до себе забрав, щоб у райськім саду я співав.
Приспів: На могилі моїй посадіть молоду яворину, І не плачте за мною, за мною заплаче рідня. Я любив вас усіх, та найбільше любив Україну, Певно, в цьому і є та найважча провина моя.
Хай душа переселиться в дивний той рай потойбічний, Де таких, як і я, назліталася ціла сім'я. Тільки нащо мені ті блаженства розкішні і вічні, Як мені не всміхнеться донька-сиротинка моя.
У далеких світах якось раптом усе я покину, Бо ввійде мені в душу сльозиною і чебрецем, І додому хоч вітром, хоч променем сонця полину, І легенько війну над твоїм, Україно, лицем.
«І мертвим, i живим, i ненарожденним землякам моїм в Украйнi i не в Украйнi моє дружнєє посланiє» уривок
Учiтесь, читайте, І чужому научайтесь, Й свого не цурайтесь. Бо хто матiр забуває, Того бог карає, Того дiти цураються, В хату не пускають. Чужi люди проганяють, І немає злому На всiй землi безконечнiй Веселого дому
Лучший комментарий
DELETED
написала
11.03.2014 в 21:08
00
Мій улюблений вірш, у Шевченка чудова лірика.
У нашім раї на землі Нічого кращого немає, Як тая мати молодая З своїм дитяточком малим.
Тепер їй любо, любо жити. Вона серед ночі встає, І стереже добро своє, І дожидає того світу, Щоб знов на його надивитись, Наговоритись.— Це моє! Моє! — І дивиться на його, І молиться за його Богу, І йде на улицю гулять, Гордіше самої цариці, Щоб людям, бачте, показать Своє добро.— А подивіться! Моє найкраще над всіма! —
Я, с вашего позволения, перевод выложу - чтобы все смогли прочитать :)
В нашем рае на земле ничего красивей Как тая иметь молодая Со своим ребеночком малым Бывает, иногда смотрю Удивляюсь чуду, и печаль охвата душу; станет сожалению Мне ее, и зажурюся И перед ней помолюсь Как перед образом святым ту Матери Святой Что в мир наш Бога принесла
Теперь ей любо, любо жить Она ночью встает И стережет добро свое И дожидается того света Чтобы вновь на его насмотреться наговориться «Это мое! Мое »И смотрит на него И молится за него Богу.
Лучший комментарий
DELETED
написала
11.03.2014 в 21:58
00
Шевченко – удивительный поэт. Он родился на Украине, большую часть жизни прожил в России. У него было много друзей россиян, поляков, казахов, и многих других национальностей. Он был патриот своей Родины, и вместе с тем великим интернационалистом. Таких людей бы побольше в современном мире.
Лучший комментарий
DELETED
написала
11.03.2014 в 21:58
00
Теперь проверенный :) перевод Юрия Шеляженко
Фрагмент поемы "Гайдамаки"
Взошло солнце. Украина Вся сгорела, тлела. Знать тихонько взаперти По домам сидела. Всюду виселицы в селах И тела замученные — Трупы чужаков богатых Кучею на куче. По дорогам, на распутьях Злые псы, вороны Кости гложут, клюют очи; Шляхту не хоронят. Да и некому! Остались Дети и собаки... Даже девки с рогачами Ушли в гайдамаки.
Вот такое было горе Всюду в Украине. Горше пекла... А зачем же, За что люди гибнут? Одного мы края дети, Жить бы и брататься... Не умеют, не желают Уживаться братцы! Жаждут крови, крови брата; Люто им неймется, Что тому в богатой хате Весело живется. «Кончим брата! Спалим хату!» — Кликнули, и сталось. Все, конец... Да нет, на горе Сироты остались. В слезах росли и выросли. Обделенных руки Развязались — и кровь за кровь, И муки за муки!
Лучший комментарийIrula-88
написала
11.03.2014 в 22:34
00
Жаль, что в русских школах творчество Тараса Шевченко не проходят. Первое прочитанное произведение Шевченко была поэма "Катерина". Рыдала навзрыд. Ни одно стихотворение не вызывало у меня столько эмоций. Это великий украинский поэт, при переводе его произведений на русский язык слова просто перестают звучать...
Кохайтеся, чорнобриві, Та не з москалями , Бо москалі - чужі люде, Роблять лихо з вами. Москаль любить жартуючи, Жартуючи кине; Піде в свою Московщину, А дівчина гине - Якби сама, ще б нічого, А то й стара мати, Що привела на світ божий, Мусить погибати. Серце в'яне співаючи, Коли знає за що; Люде серця не побачать, А скажуть - ледащо! Кохайтеся ж, чорнобриві, Та не з москалями, Бо москалі - чужі люде, Знущаються вами.
Лучший комментарий
DELETED
написала
11.03.2014 в 22:53
в ответ на #147
1147
кто это Вам сказал, что не проходят? ... вот, с детства помню, в школе учили (разумеется, на русском):
Как умру, похороните На Украйне милой, Посреди широкой степи Выройте могилу. Чтоб лежать мне на кургане Над рекой могучей, Чтобы слышать, как бушует Старый Днепр под кручей. ... вот, дальше забыла, но, думаю, если погуглить, можно найти и в сети...
Может от учителя зависит? Или от года обучения? В мое время Шевченко уже не проходили... Точно помню, что Шевченко впервые услышала от мамы, лет в 15, именно Катерину.
А заповiт, по-моему, только на украинском читать надо. Гораздо легче для восприятия, и такой слог трудно передать на русском языке, украинский он более певучий, что ли...
Як умру, то поховайте Мене на могилі Серед степу широкого На Вкраїні милій, Щоб лани широкополі, І Дніпро, і кручі Було видно, було чути, Як реве ревучий.
Я считаю, что хорошие книги надо просто читать... не важно, на каком языке... англичане тоже считают, что "Ромео и Джульетта" на английском слушаюется лучше, и что? а "Песня о Гайавате" вообще на английском написана, хотя весь сюжет взят из эпоса индейцев, но они тоже не переживают, что про их легенды читают в России в переводе Бунина... а стихи Шевченко раньше входили во все учебники, сейчас вариантов учебников море, потому не знаю про все...
Я тоже помню, мы же учили это наизусть. Но сейчас в программе нет. У нас, по крайней мере. Есть вариант - включать дополнительно, но это на усмотрение учителя. Сочтет важным - включит.
Публикация комментариев и создание новых тем на форуме Адвего для текущего аккаунта ограничено. Подробная информация и связь с администрацией: https://advego.com/v2/support/ban/forum/1186
